ПЕРИФРА́ЗА, и, ж., літ.
1. Стилістичний прийом, коли кого-, що-небудь називають не прямо, а описово, за його найхарактернішими рисами, ознаками; описовий мовний зворот, ужитий замість звичайної назви кого-, чого-небудь. Широко застосовуються в них [народних анекдотах], наприклад, гротеск, карикатура, гра слів, доречні перифрази, що поглиблюють політичну спрямованість ущипливої сатири (Нар. тв. та етн., 2, 1957, 39).
2. Те саме, що парафра́за 1. Не дивлячись на крутійство світової буржуазії, яка, за перифразою із Вільяма Шекспіра, свою камізельку купила в Італії, панталони — у Франції, а капелюх у Німеччині, — фашистський звір буде-таки приборканий — у цьому і сумніву немає! (Тич., III, 1957, 79).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 325.