ПЕРЛАМУ́ТР, у, ч. Внутрішній шар черепашок деяких морських і прісноводних молюсків, що має мінливе забарвлення і використовується як цінний матеріал для виготовлення гудзиків, прикрас і т. ін. Внутрішні стулки черепашок морських і прісноводних молюсків вкриті райдужною речовиною — перламутром (Веч. Київ, 20.XI 1958, 4); Підбігла [господиня] до невеличкого, перламутром викладеного столика (Фр., VI, 1951, 362); Слідчий дістав з кишені канцелярський ножик з колодочкою, оздобленою перламутром (Чорн., Визвол. земля, 1959, 87); * Образно. Сяйнув [Тимко] клавішним перламутром зубів (Тют., Вир, 1964, 474); * У порівн. Палали і мінилися перламутром під першим промінням сонця кольорові вікна магнатських палаців (Тулуб, Людолови, І, 1957, 5).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 327.