ПЕ́РСНИК, а, ч., діал. Перстенець. — У мене ручки білесенькі, А персники золотесенькі (Чуб., V, 1874, 591); — Оця хустина — обтирать чоло, Цей персник — люте відганяти зло (Рильський, II, 1960, 271).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 331.