ПЕРСОНА́Ж, а, ч. Дійова особа в художньому творі. Показуючи життя своїх персонажів, я вважаю за неприродне малювати їх.. одними сумними фарбами (Вас., IV, 1960, 58); У нас [в радянській кінематографії] комедійних персонажів чомусь позбавляють розуму, а треба робити зовсім навпаки. Комедійний характер нічого спільного з розумовою недоладністю не має (Довж., І, 1958, 21); Негативний персонаж; Позитивний персонаж; * У порівн. — Ви поводитесь, мов той євангельський персонаж, що бачить шпичак в оці ближнього свого, а в своєму — колоди не помічає (Шовк., Інженери, 1956, 299); // Взагалі людина, учасник чого-небудь. Валерій говорив.. так, ніби він головний персонаж на мотогонках (Коп., Земля.., 1957, 36).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 331.