ПЕРШЕНСТВО́, а́, с., рідко. Те саме, що пе́ршість. [Таня:] Пройшла моя слава, пропало моє першенство, не добігла… (Коч., II, 1956, 78); В питаннях абстрактних, у так званій філософії, як то в нас у гімназії говорилося, — тут я не один раз повинен був, хоч із краскою стиду, признати першенство своєму вухастому учневі (Хотк., І, 1966, 147); Діло перед думками має першенство (У. Кравч., Вибр., 1958, 276).
◊ Па́льма першенства́ див. па́льма; Поступа́тися (поступи́тися) першенство́м перед ким-чим; Віддава́ти (відда́ти) першенство́ кому, чому — те саме, що Віддава́ти (відда́ти) па́льму пе́ршості (див. віддава́ти). У другій половині XII ст. Київ підупав і остаточно втратив значення столиці Русі. Київське князівство змушене було поступитися першенством перед іншими, більш сильними князівствами (Іст. УРСР, І, 1953, 89).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 336.