ПЕРШОЧЕРГО́ВИЙ, а, е. Який має бути виконаний, здійснений у першу чергу, перед усім іншим; невідкладний. Боротьба за міцні й глибокі знання учнів з основ наук лишається одним з першочергових завдань радянської школи і актуальною проблемою радянської педагогіки (Ком. Укр., 10, 1959, 39); // у сполуч. із сл. вага, важливість і т. ін. Найбільший. Підвищення майстерності письменника — питання першочергової ваги (Літ. газ., 3.ХІІ 1953, 1).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 340.