ПЕСИМІ́ЗМ, у, ч. Світосприймання, перейняте смутком, безнадією, зневірою в успіх, у краще майбутнє; протилежне оптимізм. Умови шаленого наступу реакції після поразки революції 1905-1907 рр. породили пристосовницьку, декадентську літературу, що оспівувала містику, порнографію, песимізм (Рад. літ-во, 2, 1958, 4); Оптимізм і песимізм виступають і як певні риси суспільної психології, що характеризують настрій мас (Ком. Укр., 5, 1966, 18); — Головне — знайти собі діло. Тоді песимізм як рукою зніме (Чаб., Стоїть явір.., 1959, 150); Радянській людині, яка побудувала соціалізм і успішно споруджує світлу будову комунізму, песимізм є чужим (Ком. Укр., 5, 1966, 25).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 341.