ПЕТЛИ́ЦЯ, і, ж.
1. Обкидана нитками або нашивна петелька на вилогах пальта, піджака і т. ін. — Беріть і нас [до загону]! — закричав гарний молодий парубок з великим чубом і з квітами в петлиці (Довж., І, 1958, 157).
2. Кольорова нашивка на комірі, грудях або рукавах форменого одягу військовослужбовців, працівників деяких установ, учнів окремих навчальних закладів, що править за знак розрізнення. Довгенько вдвох похожали [походжали цар з царицею], Мов сичі надуті, Та щось нишком розмовляли — Здалека не чути — О отечестві, здається, Та нових петлицях, Та о муштрах ще новіших!.. (Шевч., І, 1963, 245); — А ти що, з місяця впав? — сказав з місця солдат у старенькій шинелі з петлицями сапера (Головко, II, 1957 462); На плечах [Вадима Успенського] була все та ж студентська куртка з блакитними петлицями (Панч, В дорозі, 1959, 59).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 344.