ПЕТРІ́ВОЧКА, и, ж.
1. Пестл. до петрі́вка. — Тоді твою, доню, проклинала долю — В петрівочку — мала нічка, а я й колихала (Чуб., V, 1874, 563); // нар.-поет. Постійний епітет на означення ночі у петрівку. Мала нічка-петрівочка, я всю ніч не спала, Всю нічку не спала, тебе колихала (Укр.. пісні, II, 1955, 230); Петрівочка-нічка тепленька, ясненька. Мов жемчугом сипле від місяця, ненько (П. Куліш, Вибр., 1969, 402).
2. Петрівчана пісня. Зберімося, подружечки, заспіваймо петрівочки (Сл. Гр.).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 345.