ПЕТРІ́ВЧАНИЙ, а, е, розм. Який буває у петрівку. Був чудовий петрівчаний вечір (Н.-Лев., IV, 1956, 276); Промайнуло життя, немов та петрівчана нічка, перебігло, немов та весняна вода (Л. Янов., І, 1959, 332).
Петрі́вчана пі́сня — пісня, яку співають у петрівку. Не носити вже Оксані зелено-квітчастого вінка на русявій косі, не співати з однолітками дівочих пісень — ні веснянок, ні купальських, ні петрівчаних (Ішук, Вербівчани, 1961, 35).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 345.