ПЕЧА́ЛЬНИЙ, а, е.
1. Сповнений печалі. Десь у снігах печальна мати про сина згадує свого (Сос., II, 1958, 230); * Образно. Осінь. Ліс стоїть задумливий, печальний (Мал., Думки.., 1959, 16); // Який засмучує, завдає печалі. Печальну вість сьогодні ми почули..: помер ашуг — любимий Сулейман (Гонч., Вибр., 1959, 123); Було б невірно, якби я сказала, що самі тільки печальні спогади лишилися в моїй пам’яті (Чаб., Стоїть явір.., 1959, 19); Сухим тріском вплелися в печальну мелодію короткі черги автоматів (Перв., Дикий мед, 1963, 346); // Який виражає печаль. Печальний шлють очі погляд у сірі безодні [неба] (Хотк., ІІ,1966, 266).
2. Сповнений горя; тяжкий, безрадісний. Було це тоді, коли кров і штики дала нам година печальна, коли на Вкраїну німецькі полки покликала рада Центральна (Сос., І, 1957, 449); // Який викликає співчуття. Печальна доля.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 346.