ПЕЧА́ТЬ, і, ж.
1. Те саме, що печа́тка 1, 2. Титаренко далі своє: — Ви, — каже до сільського старости Мазуренка, — більше не староста. Сьогодні ще виберемо комітет, і ви віддасте йому печать… (Ірчан, II, 1958, 30); Коник в мене був буланенький, возок громохкий, а в шапці віз лист з превеликою печаттю до старого отця Якова (Вовчок, VI, 1956, 235); Все ясно. Прибито останні печаті. Останній зв’язківець у сутінках зник (Бажан, І, 1946, 146).
2. чого і з означ., перен.., книжн. Характерна ознака кого-, чого-небудь; відбиток (у 6 знач.). Сам Бар признає, що Верлен був нікчемний чоловік і що між його віршами.. тільки дещо має на собі печать генія (Фр., XVI, 1955, 255); Печать смутку наклала війна і на Уфу (Панч, На калин. мості, 1965, 262).
◊ Ка́їнова печа́ть — тавро зради, злочину. Звістка про пійманого перекинчика швидко облетіла всі човни, і козаки один поперед одного лізли, щоб зазирнути на того, хто навік затаврував себе каїновою печаттю (Добр., Очак. розмир, 1965, 315); Печа́ть мовча́ння — заборона розмовляти; додержання повної тиші. Там, де на всьому лежить печать мовчання,.. Вість людям подають кайдани голосні (Л. Укр., І, 1951, 165).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 346.