ПИ́ВНИК1, а, ч., діал. Глечик, дзбан для питної води. Коса притупилася, вода скінчилася, вже нічого не залишилось у пивнику (Томч., Жменяки, 1964, 171).
ПИ́ВНИК2, а, ч., діал. Продавець пива. Нарешті одержав листа з дому.. Батько — під загрозою позбутися роботи. І хитрий пивник уже не запрошує його до свого «патріотичного клубу»… (Кол., На фронті.., 1959, 13).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 350.