ПИРОЖИ́ТИСЯ, жу́ся, жи́шся, недок., розм. Здійматися (перев. про тісто). * Образно. Одруження з Катрею — єдиний випадок, котрий порушив ненависну йому з дитинства мораль: «Як не пиріг, то й не пирожися». А що робити, коли й не пирогові пирожитися хочеться? (Мур., Свіже повітря.., 1962, 23).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 357.