ПИ́РСКАННЯ, я, с. Дія за знач. пи́рскати і пи́рскатися. Коли немає вітру, тоді в підгірному селі так тихо, що скрізь з кожного подвір’я й на кожній вулиці виразно чути ремигання волів і задоволене пирскання коней (Епік, Тв., 1958, 394).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 357.