ПИСАРИ́ХА, и, ж., розм. Дружина писаря. Уже головиха з писарихою їздили кудись у село до циганки-ворожки (Мирний, II, 1954, 189); Нещасна писариха з дітьми молять бога, щоб потримав там [у в’язниці] пияка хоч півроку (Козл., Ю. Крук, 1957, 507).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 360.