ПИСКОТНЯ́ВА, и, ж., діал. Писк. Івась злякався того крику, кинувся і залився кашлем. Аж Грицько оханувсь, почувши ту пискотняву та хрипотняву в дитячих грудях (Мирний, І, 1954, 304).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 363.