ПИСЬМЕ́ННИЦТВО, а, с. Літературна діяльність, писання художніх творів. [Кіра:] Твоя повість навіть Сумцову підштовхнула на письменництво (Собко, П’єси, 1958, 220); Збирачі й дослідники фольклору — О. Кольберг, В. Шухевич, В. Гнатюк та інші — відзначають одну із рис характеру гуцулів — їх нахил, пристрасть до письменництва (Нар. тв. та етн., 3, 1965, 58).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 365.