ПИХА́ТО. Присл. до пиха́тий. Кандиба пихато перебив: — Яка там майстерня — ательє, салон! (Дмит., Розлука, 1957, 141); Дівчина давно звернула увагу на Ваню Дорощука, на те, як він пихато розмовляє з товаришами (Донч., IV, 1957, 321); На воротях [концтабору], пихато надувшись, стояли два поліцаї (Збан., Єдина, 1959, 289).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 371.