ПИША́ТИ, а́ю, а́єш, недок., заст. Пишатися. Ти думаєш, — зборов, то ти уже і правий? Радієш, що зломив того, хто й сам хиливсь? Пишаєш, що здобув в борні нерівній слави? (Дн. Чайка, Тв., 1960, 351); Годі вам пишати У розкошах панства, Тягарем лежати на Хребтах селянства (Черн., Поезії, 1959, 53).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 372.