ПЛА́ВАННЯ, я, с.
1. Дія за знач. пла́вати. Та Семен і плавати не вміє — що вже то за купання без плавання (Гр., І, 1963, 352); Плавання виникло з життєвих потреб людини. Рибальство, полювання вимагали від людини вміння триматися на воді (Наука.., 6, 1967, 37); Вільне плавання в космосі.
2. Подорожування на човні, пароплаві і т. ін.; рейс судна. Великому кораблю — велике плавання (Укр.. присл.., 1955, 258); Одіссея — се збірка пісень про морські плавання і пригоди (Фр., XVI, 1955, 390); Виходим ми із гавані В моря далекі, в плавання (Забашта, Квіт.., 1960, 147); Кругосвітнє плавання.
Дале́ке пла́вання — перебування на суднах у відкритих морях і океанах за межами кордонів, установлених законодавством для каботажного плавання. Пароплав прибув з-за моря, із далеких плавань (Тер., Правда, 1952, 163); Капітан далекого плавання; Кабота́жне пла́вання — те саме, що кабота́ж.
3. Навігація, судноплавство. Плавання по Босфору — складний іспит для лоцманів і екіпажів суден (Знання.., 8, 1966, 16); Плавання в полярних широтах.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 554.