ПЛА́ВИТИСЯ, иться; мн. пла́вляться; недок.
1. Ставати рідким, м’якшати при нагріванні (про метал, скло і т. ін.). Пішло вугілля з шахти, в домнах плавилась руда (Уп., Вірші.., 1957, 187); Про здатність каменю плавитись при високій температурі людина довідалась, спостерігаючи виверження вулканів (Наука.., 9, 1961, 30).
2. Нагріваючись, ставати рідким або м’яким; розтоплюватися. — А сонце пече.. Мені здавалося, що у мене під черепом почав плавитись мозок (Кучер, Голод, 1961, 206); * Образно. Серце художниці плавилося на двох огнях — від почуття страху і гордості (Вол., Озеро.., 1959, 129).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 556.