ПЛА́ЗОМ, присл.
1. Не відриваючи тіла від якої-небудь поверхні; повзучи. Пригинаючись, а де й плазом я хоробро подався далі (Донч., V, 1957, 193); — Я.. ітиму, поки є сили, а впаду, то плазом поповзу (Жур., Дорога.., 1948, 38).
2. Плоскою, широкою стороною донизу. Опускається шабля плазом на голову прапороносця… (Шиян, Гроза.., 1956, 70); Підлогу зробили з червоної цегли, укладаючи її плазом, на шлаковій подушці (Колг. Укр., 5, 1959, 27).
Лежа́ти пла́зом — лежати нерухомо (на спині або животі). Лежить Карпо на лаві плазом, мов зарізаний кабан, і пальцем не ворухне (Коцюб., І, 1955, 303).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 558.