ПЛАКА́Т, а, ч.
1. Малюнок з коротким текстом до нього, що закликає до чого-небудь, популяризує, рекламує щось. Вулиці горбаті, на стіні плакат, а на тім плакаті чорная рука. Ну, а під рукою літери, як кров, не дають покою, кличуть знов і знов… (Сос., І, 1957, 108); На стіні барака великий рекламний плакат: «Пийте кока-колу» (Собко, П’єси, 1958, 111); Мистецтво плаката.
2. Шматок, смуга тканини, паперу і т. ін. із закликом, лозунгом. Кричали плакати з стін: «Купуйте селянську позику!», «Підвищуй урожай!» (Головко, II, 1957, 80).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 558.