ПЛАНЕРИ́СТ, а, ч. Пілот планера. Заключні польоти в першому відділі повітряного параду зробили майстри безмоторної авіації — планеристи (Літ. газ., 31.VII 1952, 1).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 561.