ПЛАНЕ́Т, а, ч. Ручне або кінне знаряддя для обробки міжрядь просапних культур; культиватор. Після садіння [суниць] грунт у міжряддях розпушують кінним планетом (Сад. і ягідн., 1957, 249).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 561.