ПЛАНОМІ́РНИЙ, а, е. Здійснюваний за планом; плановий. Літературна справа повинна стати складовою частиною організованої, планомірної, об’єднаної со-ціал-демократичної партійної роботи (Ленін, 12, 1970, 93); Планомірний, пропорціональний розвиток народного господарства є об’єктивним економічним законом соціалізму (Ком. Укр., 1, 1966, 13).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 563.