ПЛАНУВА́ЛЬНИК 1, а, ч. Фахівець із планування (див. планува́ння 1); той, хто займається плануванням.
ПЛАНУВА́ЛЬНИК2, а, ч. Механічне знаряддя для вирівнювання поверхні грунту (поливних, зрошуваних ділянок і т. ін.). Перед останньою культивацією поверхню грунту вирівнюють тракторним планувальником (Колг. енц., II, 1956, 401).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 563.