ПЛА́ТА, и, ж.
1. Винагорода за виконану працю, послугу й т. ін. Соб, бицю, коло плота — яка плата, така і робота (Номис, 1864, № 10362); Вирядили [багатії] шукачів та слідців, і обіцяли велику їм плату й нагороду: «аби ви нам того отамана узяли» (Вовчок, І, 1955, 361); — Я зробив сей хрест важким, то й мушу я нести його. Давайте. За сюю працю не візьму я плати (Л. Укр., І, 1951, 445); Хочеш заробити — працюй, за те тобі і плата, і премія, ще й пошана (М. Ю. Тарн., День.., 1963, 27); * Образно. — За це [за вбивства] вони [окупанти] заплатять страшною платою (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 151); * У порівн. Ти працював — і осені принаду Узяв, як чесну плату від землі (Рильський, І, 1956, 187); // перен. Віддяка, нагорода за що-небудь. Її син.. став злодієм? Та ще у кого? Рідного батька-матір обікрав!.. Це плата за науку, за те, що вигодували-виростили його… (Мирний, IV, 1955, 40); Поранений і посивілий,.. Переступлю старий поріг. Руками сплесне сива мати, По зморшках сльози потечуть, І це, як в пісні, буде плата За довгу ту, нелегку путь (Стельмах, V, 1963, 160).
2. Відшкодування вартості одержаного або використаного; те, чим відшкодовують. Податі були великі, плата за землю була чимала (Н.-Лев., II, 1956, 366); — Іде правда на землю. Всі будуть учитися, хто хоче, без плати (Вас., Вибр., 1954, 15); Квартирна плата.
$ Збива́ти (зби́ти) пла́ту див. збива́ти.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 567.