ПЛА́ТВА, и, ж., діал.
1. Зрубаний стовбур великого дерева. Не міг надивуватися [Василь], чого то так радіють ті, що то в бутині робили, як дерево складають.., як десятки ковбків [товстих колод] чи платвів [платв], наложених одні на одних, пишаються золотистою громадою (Круш., Буденний хліб.., 1960, 334).
2. Паралельна до сволока балка, на якій закріплюють крокви. В однім місці поміж платвою із латами міг чоловік пролізти, бо кроква на кінці була відложена [відкладена] (Март., Тв., 1954, 357); Були тут [у сплаві] і грубі деревини, сантиметрів по сорок завширшки — на основу та на стовпи, і тонші.., і зовсім тоненькі — на платви (Мур., Бук. повість, 1959, 31).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 568.