ПЛАТИНІ́Т, у, ч. Сплав заліза з нікелем, що має однаковий із склом і пла́тиною коефіцієнт об’ємного розширення і застосовується при виготовленні вакуумної апаратури та електричних ламп розжарювання. Платиніт — це сталь, яка містить 0,15% вуглецю і 46% нікелю (Цікава хімія, 1954, 113).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 568.