ПЛАТНЯ́, і́, ж. Плата за роботу, службу; заробітна плата. У нас [у Миргороді] від 1 січня буде нова посада земського лікаря, платня 1200 р. на рік (Сам., II, 1958, 471); Російський уряд видавав запорозьким козакам платню в роки царювання Федора Івановича і Бориса Годунова (Іст. УРСР, І, 1953, 168); // Те, що зароблене; заробіток. Кожний знав, що з тою платнею, яку панотець давав, наймит не міг прожити (Март., Тв., 1954, 357); Платня.. складалася не з самих тільки грошей, але й з поставів сукна.. та кожухів (Тулуб, Людолови, II, 1957, 475); // Взагалі будь-яка грошова винагорода. [Кума:] Я ж тебе гріла і вкривала, і гудзики.. скрізь, де треба, пришивала, і платні не брала (Мик., І, 1957, 178).
Кра́сна платня́ див. кра́сний.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 569.