ПЛАТО́, невідм., с. Підвищена рівнина, що підноситься над рівнем моря більше як на 200 м; плоскогір’я. Навкруги була рівнина, безкрає сіро-жовтувате плато (Десняк, Десну.., 1949, 387); Дорога пішла спершу трохи вгору, а потім рівним плато (Гжицький, Чорне озеро, 1961, 267); Плато.. має рівну або хвилясту, слабо розчленовану поверхню (Знання.., 2, 1968, 17).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 569.