ПЛА́ХТА, и, ж.
1. Жіночий одяг типу спідниці, зроблений із двох зшитих до половини полотнищ переважно вовняної картатої тканини. Продай, милий, дві телички, Та справ мені дві спіднички, Щоб я в плахті не ходила, Щоб я людей не смішила (Чуб., V, 1874, 1074); Жінка забажа льону, щоб сорочки прясти.. та дочкам плахіт або свит (Кв.-Осн., II, 1956, 9); За два роки Марина надбала повну скриню всякого добра: і платків, і рушників, і юпок, і плахот, ще й кожушанку добру (Мирний, III, 1954, 68); Вдарив у гарячі ніздрі прілий запах.. кашемірових хусток і гарусових червоних плахт (Цюпа, Три явори, 1958, 46).
2. Картата декоративна тканина. Сьогодні в торговельну сітку відправлено чергову партію продукції — 7 тисяч метрів плахти (Веч. Київ, 22.ХІ 1958, 1).
3. Покривало або килим з такої тканини. Внизу під портретом на підвіконні, застеленому картатою плахтою, розкладено книжки (Головко, II, 1957, 450); Біля стіни стояло ліжко.., над ліжком на стіні барвиста плахта (Бойч., Молодість, 1949, 285); * У порівн. Далі, все далі! он латані ниви, Наче плахти, — навкруги розляглись (Л. Укр., І, 1951, 14); Котились густі клуби пилу, осідаючи сірою плахтою по снігу (Фр., III, 1950, 270).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 571.