ПЛЕБЕ́ЙСЬКИЙ, а, е. Прикм. до плебе́й. [Жірондист:] Скажи, нащо ж була тоді тюрма, коли ти сам задумав визволення? [Монтаньяр:] А як би ж я інакше міг примусить аристократа вічної ідеї прийняти з рук плебейських.. життя й рятунок? (Л. Укр., II, 1951, 177); Плебейське повстання; // Власт. плебеєві, плебеям. Пані Олімпія довгим поглядом окинула його, поглядом, у котрім виразно малювалася погорда аристократичної натури до плебея і його плебейської логіки, котра всякі духові і товариські приємності і користі міряє і цінує на ціну грошей (Фр., VII, 1951, 40); Наймення [Лаврін Капуста] було плебейське, але дії цієї людини свідчили про міцну волю і гострий розум (Рибак, Переясл. Рада, 1953, 102); Плебейські манери.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 573.