Плениця, ці, ж.
1) Надвое распиленный стволъ строевого дерева. Вх. Зн. 50. Желех.
2) = Планиця.
3) Заключеніе? Знайшов тя у темниці, сказав єси: « Устань, Петре, й ступай з плениці». Чуб. І. 166.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 3. — С. 193.