ПЛЕ́НТАТИСЯ, аюся, аєшся, недок., розм.
1. Іти, їхати, пересуватися повільно, через силу. Воли помалу плентались дорогою (Н.-Лев., II, 1956, 310); Всю ніч без перепочинку пленталися змучені люди і тварини безкрайньою сухою пустелею (Тулуб, В степу.., 1964, 94); * Образно. Тихою ходою Плентаються дні (Воронько, Три покоління, 1950, 41); // Іти, їхати куди-небудь (звичайно далеко або неохоче). Мабуть, швидко прийдеться й мені на старі літа плентатися в світ поза очі (Фр., III, 1950, 171); [Баба:] І чого б я плентався! Сидів би коло хати та на сонці грівся! Все одно ж нічого не почуєш (Мам., Тв., 1962, 286).
◊ Но́ги пле́нтаються — ноги важко, невпевнено пересуваються; Пле́нтатися в хвості́ див. хвіст; Пле́нтатися нога́ми — іти важко, невпевнено. Він схопивсь з місця і, плентаючись ногами, всім корпусом рішучо подався до дверей (Вас., І, 1959, 258).
2. Те саме, що блука́ти 1. То було коли-не-коли хіба за хлібом присуне [дід Улас] в село.. А то трохи не щодня плентається по селу (Мирний, IV, 1955, 237); Плентається чортяка по світу і пекла одцуравсь, бо добре зна, що жінка і там його знайде (Стор., І, 1957, 52).
3. за ким, перен. Підтримувати кого-небудь, некритично поділяючи його погляди. Інтереси буржуазії (за якою сліпо плентаються народники) вимагають змішання селянського пролетаріату з селянською буржуазією (Ленін, 24, 1972, 313).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 575.