ПЛЕ́СКАНЕ́ЦЬ, пле́сканця́, ч.
1. Коржик із тіста, глини і т. ін. плескатої форми. Взялася [Горпина] в діжі зшкрібати тісто.. та збивати плесканця, щоб вчиняти було на чому (Гуц., Скупана.., 1965, 63).
2. Те саме, що пле́ска́нка 1. Знаходимо також [у гуцульській кераміці] різні глеки і глечики,.. куманці, названі тут колачами, і плесканці, тотожні по формі з полтавськими (Гуцульська кераміка, 1956, 48).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 576.