ПЛЕСКОТЛИ́ВИЙ, а, е. Який безперервно плескотить (про струмок, хвилі і т. ін.). Ясні тулуби багатьох теплоходів горіли проти сонця в плескотливих хвилях прибережного моря (Смолич, Сорок вісім.., 1937, 383).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 577.