ПЛЕТЕ́НИК, а, ч. Плетений, довгастої форми виріб з білого тіста. З тіста роблять плетеники, кидають їх в кип’яток, а потім підсушують і зарум’янюють в духовці (Укр. страви, 1957, 310).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 579.