ПЛЕТЕНИ́ЦЯ, і, ж.
1. Вінок, гірлянда. Але стане вінцем лиш тоді плетениця тернова, коли вільна душею людина по волі квітчається терном (Л. Укр., І, 1951, 189); І плетеницею з волошок голубих, Немов короною, вінчають ловко їх (Міцк., П. Тадеуш, перекл. Рильського, 1949, 161); // перен. Складне переплетення чого-небудь (дій, процесів, станів і т. ін.). Зіна швидко одяглась.. В плетениці думок, що бентежили її всю ніч, виділялась одна — світла (Гур., Життя.., 1954, 278).
2. Низка однорідних подій, явищ і т. ін. Під фрескою мозаїка, що зображає цілу плетеницю містерій в пам’ять Адоніса (Л. Укр., II, 1951, 385); Плетениця улюблених святок Наступила в селі од різдва (Мас., Сорок.., 1957, 310).
3. етн. Фігура в танцях, іграх. Ой нумо, нумо у шума гуляти, шума заплітати! Заплетем плетеницю (Сл. Гр.); Для ігор «Огірочки» і «Горобейко» характерне вже не коло, а «плетениця», коли передня пара, взявшись за руки, перебігає під піднятими руками останніх пар (Нар. тв. та етн., 4, 1962, 130).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 579.