ПЛЕ́ТЕННЯ, я, с.
1. Дія за знач. плести́ 1. Головам, котрим судилося колись носити їх [чепці], мабуть, і вві сні ніколи не являться ті тихі.. бажання і молитви, що снувалися в оцих молодих, сумовитих дівочих головах при їх плетенню (Фр., III, 1950, 63).
2. Спосіб з’єднання ниток, лика та іншого еластичного матеріалу. Часто [при розкопках] зустрічаються посудини з відбитками тканин полотняного і репсового плетення (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 62).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 579.