ПЛИГНУ́ТИ, ну́, не́ш, док. Однокр. до плига́ти. Він миттю плигнув з печі на піл (Мирний, IV, 1955, 299); Кінь стрілою плигнув уперед (Збан., Між.. людьми, 1955, 28); Писарець.. плигнув через вікно в садок (Н.-Лев., II, 1956, 55); Мало я з вікна не плигнув,Щоб її поцілувати! (Л. Укр., IV, 1954, 173); Стіл аж йойкнув під кулаком Гнатовим, миска плигнула по столі (Коцюб., І, 1955, 29).
◊ Ви́ще се́бе не плигне́ш — не зможеш зробити, здійснити того, що тобі не під силу. Думай не думай, а вище себе не плигнеш (Укр.. присл.., 1963, 45).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 582.