ПЛИСКО́М, присл.
1. Плоским, широким боком донизу. Рибалки вдарили по воді плиском бабайками, і здоровий човен полинув по лимані (Н.-Лев., II, 1956, 225); Вирішив Роберт Гаррет метнути диск так, щоб той летів не ребром до землі, а плиском, обертаючись.. навколо своєї осі — наче дзига (Наука.., 9, 1967, 56).
2. у сполуч. із сл. упасти, лягти і т. ін. Розпластавшись (на спині або на животі).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 583.