ПЛИ́ТКА, и, ж.
1. Зменш.-пестл. до плита́ 1, 2. Краєм саду йшла викладена камінними плитками доріжка (Вільде, Сестри.., 1958, 436); На чавунній плитці кипить мідний чайник (Кучер, Чорноморці, 1956, 497).
2. Невеликий плоский (перев. прямокутний) шматок чого-небудь. Шевченко розклав на постелі малярське приладдя і, як дитина милується своїми іграшками, милувався плитками акварелі.., палітрою, альбомами та сувоями ватману (Тулуб, В степу.., 1964, 245); Плитка шоколаду.
3. Електричний нагрівальний прилад (перев. для приготування їжі) у вигляді невеликої електронепровідної підставки із вмонтованими в неї металевими спіралями (пластинками), що розжарюються від струму. Наша промисловість з кожним роком випускає все більше й більше електроприладів домашнього вжитку: різноманітні нагрівальні плитки, каміни, каструлі (Монтаж і ремонт.., 1956, 3).
Електри́чна пли́тка — те саме, що пли́тка 3. На електричній плитці кипить закрита каструлька (Коч., II, 1956, 452).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 584.