ПЛИТОВИ́Й, а́, е́.
1. Прикм. до плита́ 1; // Який має форму плити. Великі бризки.. стрибали догори і наливали сажалки, обложені плитовим камінням (Стор., І, 1957, 367); Під насипом трьох могил було п’ять поховань: дві плитові могили і три уступчасті склепи (Знання.., 7, 1966, 11).
2. у знач. ім. плитови́й, во́го, ч.; плитова,́ во́ї, ж., гірн. Людина, яка працює на відкочуванні і підкочуванні вагонеток біля площадки, де їх завантажують і розвантажують. Дев’ять років тому.. він прийшов на шахту. Спочатку працював плитовим (Роб. газ., 26.I 1965, 1); Штрек од краю і до краю дзвонить сталлю, як в жнива… Тут вагончики стрічає чорнобрива плитова (Сос., Близька далина, 1960, 55).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 584.