ПЛОМІНЕ́ЦЬ, нця́, ч., поет. Зменш.-пестл. до пло́мінь. — Пробу, пробу!.. — промовив майстер. І полився метал струмочком… Пломінці, ніби сині айстри, Зацвіли голубим віночком (Забашта, Нові береги, 1950, 54).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 591.