ПЛОХЕ́НЬКО, присл., розм.
1. Спокійно, смирно. Спершу всі сиділи мовчки, плохенько (Крим., Вибр., 1965, 407).
2. Кволо, несміло. — Та я ж тим шматочком не заївся, — плохенько сперечався Захар (Крим., Вибр., 1965, 412).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 593.