ПЛОХУ́ТА, и, ж., діал. Несміла людина. — Плохута він у нас, а тут міські все такі бистрі — і пари йому між ними немає (Мирний, IV, 1955, 37).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 593.