ПЛОЩИНА́, и́, ж.
1. Велика ділянка рівної поверхні землі; рівнина. Я бачив дивний сон. Немов передо мною Безмірна, та пуста і дика площина (Фр., X, 1954, 48); За півкілометра, може, звідціля, за чорними парами, на неоглядній площині — комбайнами жнуть (Головко, І, 1957, 341); // Взагалі будь-яка ділянка поверхні землі. На горі, проз повітку та хату сторожа, вхід на маленьку площину, огороджену штахетами (Коцюб., III, 1956, 44); Якби ви побачили, яку величезну площину звільнили ми від бур’янів і терну! (Донч., V, 1957, 201); // Велика ділянка гладенької поверхні водойми. По рожевій площині моря пробігали то золоті, то блакитні іскри (Л. Укр., III, 1952, 608).
2. Рівна, плоска поверхня без підвищень і заглиблень. З різних поверхонь найбільш знайома нам плоска поверхня, або просто площина, уявлення про яку дає нам, наприклад, поверхня доброго віконного скла або поверхня спокійної води у ставку тощо (Геом., І, 1956, 3); Основним завданням фарбування площин стін або деталей є, безумовно, бажання прикрасити житло (Нар. тв. та етн., 3, 1957, 113); Площину віконниць роблять звичайно гладкою і порівняно рідко оздоблюють елементами різьблення (Жилий буд. колгоспника, 1956, 157).
∆ Похи́ла площина́ див. похи́лий.
3. мат. Поверхня, що має два виміри, так що пряма лінія, проведена через будь-які дві точки на ній, зливається з цією поверхнею. Площина, перпендикулярна до прямовисної лінії, називається горизонтальною площиною (Астр., 1956, 17); — Я ніяк не доберу, який кут утворює площина, що перерізує призму навкіс (Автом., Коли розлуч. двоє, 1959, 166).
4. перен. Та чи інша галузь, сфера; коло яких-небудь явищ, відношень. Стикнувшись тепер знову на роботі, хоч і на різних площинах, у різних ролях, один на крані на перегатці, другий внизу, у котловані, вони мовчки працювали, кожен виконуючи своє завдання (Коцюба, Нові береги, 1959, 171); Треба перевести розмову в іншу площину (Кулик, Записки консула, 1958, 220); // Певний погляд на явища; та чи інша точка зору. Дебати почалися раніше офіціального відкриття. Вже надто в несподіваній площині ставив і вирішував питання.. доповідач (Добр., Тече річка.., 1961, 114).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 594.